Мета дослідження — проведення аналізу різних варіантів післяопераційного знеболювання з точки зору їх впливу на прояви хірургічної стрес-відповіді для оптимізації методу аналгезії. Пацієнтки (n = 105) були розділені на три групи залежно від методу післяопераційного знеболювання. Контролювалися показники варіабельності серцевого ритму, рівень добового кортизолу сечі, а також динаміка рівня глюкози крові. В результаті дослідження було встановлено, що у контрольній групі активація відділів вегетативної нервової системи була несуттєвою. У II групі відзначалася вегетативна дисфункція з підвищенням тонусу парасимпатичного відділу. Застосування ТАР-блоку характеризувалося активацією відділів вегетативної нервової системи. В післяопераційному періоді відзначалася гіперглікемія у всіх групах. Найбільш високі показники були в контрольній групі, в II і в III групах рівень глюкози був нижчим. Показники екскреції кортизолу сечі в контрольній групі були в 3 рази вище порівняно з нормою. У II і III групі — вище в 2,1 і 2,2 раза відповідно. Збільшення екскреції добового кортизолу свідчить про наявність хірургічного стресу в післяопераційному періоді. Застосування ТАР-блоку в післяопераційному періоді характеризується збереженням адаптаційно-компенсаторних реакцій у відповідь на хірургічне втручання, що вигідно відрізняє його від інших методів післяопераційної аналгезії.