Метою статті є дослідження інвестиційного потенціалу домогосподарств. З’ясовано, що наукові праці з зазначеної проблематики в переважній більшості розкривають поняття інвестиційного потенціалу через призму можливої участі домогосподарств власними заощадженнями у фінансовому ринку країни. Запропоновано формулювання інвестиційного потенціалу як обсягу готівкових ресурсів поза межами депозитних корпорацій, що можуть бути використані домогосподарствами для здійснення інвестицій – придбання ризикових фінансових інструментів (акцій, готівкової валюти, валютних депозитів, дорогоцінних металів) – і забезпечать у довгостроковій перспективі (понад 20 років) дохід, вищий за рівень інфляції. На відміну від існуючих підходів, це визначення відображає взаємозв’язок поняття з інвестиціями домогосподарств та очікуваним результатом. Для оцінки інвестиційного потенціалу запропоновано використовувати однойменний коефіцієнт , який визначається шляхом ділення обсягу грошового агрегату (вимірює готівкові кошти поза межами депозитних корпорацій) на загальну величину доходів домогосподарства. Зазначено, що чим вищим є значення коефіцієнту , тим вищим є рівень інвестиційного потенціалу й тим більше можливостей для забезпечення фінансової стійкості домогосподарств у довгостроковій перспективі. Проведений аналіз показав, що, незважаючи на загальне зростання величини й доходів населення, і грошової маси в обігу поза межами депозитних корпорацій, інвестиційний потенціал вітчизняних домогосподарств за період 2012-2020 рр. не покращився. Отож, розраховане нами значення коефіцієнта інвестиційного потенціалу у 2020 р. майже рівнозначне показникові 2012 р. Низький рівень фінансової грамотності та психологічні фактори виокремлюємо як основні причини, які впливають на стан інвестиційного потенціалу домогосподарств та на перспективи його реалізації на практиці.