У цій статті розглядається трансформація ізраїльської доктрини безпеки в умовах мінливих міжнародно-політичних процесів Близького Сходу. Застосовуючи комплексний аналіз, дослідження з’ясовує ключові геополітичні чинники – історичні контексти, арабо-ізраїльські конфлікти, зовнішні альянси (зокрема зі Сполученими Штатами), територіальні імперативи, ядерну двозначність, зростання недержавних гравців, таких як Хезболла та ХАМАС, регіональну динаміку, зокрема після Арабської весни, та технологічні інновації, які суттєво вплинули на формування стратегічного мислення Ізраїлю з моменту його заснування. Завдяки ретельному дослідженню першоджерел, політичних зрушень і стратегічних маневрів, стаття підкреслює адаптивний підхід Ізраїлю, наголошуючи на стримуванні, превентивних стратегіях, територіальній цілісності та технологічному прогресі. Отримані дані пояснюють тривалий пошук Ізраїлю безпеки серед багатогранних викликів, надаючи комплексне розуміння його парадигми безпеки, що розвивається в бурхливому близькосхідному ландшафті.