Актуальність. Одним із найпоширеніших напрямків хірургічного лікування дегенеративних захворюваннь поперекового відділу хребта є застосування такого методу, як спондилодез. Застосовуючи цей метод лікування, ми звернули увагу на те, що у різних хворих при схожому хірургічному втручанні результати нерідко відрізняються. Мета. Визначення клінічних факторів, які впливають на результати хірургічного лікування. Матеріали та методи. Обстежені 129 прооперованих пацієнтів, 15 осіб із діагнозом нестабільності хребтових рухових сегментів, 64 пацієнти з грижами міжхребцевих дисків, 30 пацієнтів зі спондилолістезом, 20 пацієнтів зі стенозом хребтового каналу. З’ясовували початок захворювання, загальну тривалість, тривалість останнього загострення. Інтенсивність болю оцінювали за візуально-аналоговою шкалою. Оцінювання якості життя до і через рік після хірургічного лікування проводили за шкалою Освестрі. Обґрунтування отриманих результатів здійснено на основі методів прикладної математичної статистики. Результати. Статистичний аналіз дає можливість зробити висновок, що після операції якість життя пацієнтів значуще покращується. Однак у деякіх пацієнтів якість життя покращується меншою мірою. У випадку нестабільності хребтового сегмента та спондилолістезу вік хворого особливо впливає на результати хірургічного лікування. Про вплив віку на значення індексу Освестрі після операції можна судити за значущою помірною позитивною кореляцією цих показників, оціненою в усіх пацієнтів; у старіших пацієнтів результати гірші. Певною мірою гірші результати лікування пацієнтів із більшими до операції величинами індексу Освестрі. У пацієнтів із гіршими результатами хірургічного лікування тривалість захворювання зазвичай більша. До операції пацієнти зі стенозом хребтового каналу і спондилолістезом хворіли значуще довше, ніж пацієнти з нестабільністю хребтового рухового сегмента і грижами міжхребцевих дисків, це робить діагнози «стеноз хребтового каналу» і «спондилолістез» менш сприятливими до одужання. Тобто якщо при грижах міжхребцевих дисків після своєчасного хірургічного лікування можна сподіватися на одужання, то у випадку стенозу хребтового каналу та спондилолістезу йдеться лише про покращення якості життя. Висновки. Клінічними ознаками того, що хірургічне лікування сприятиме менш задовільному відновленню працездатності пацієнта, є його старший вік (понад 48 років), більша тривалість захворювання (понад 6–7 років), більша тривалість останнього загострення (понад 2–2,5 місяця), діагнози «стеноз хребтового каналу» і «спондилолістез». Також до цієї групи можна зарахувати пацієнтів, індекс Освестрі яких до операції становив понад 78 %.