Останні роки у зовнішньополітичних та економічних відносинах України позначилися докорінними змінами, які загострили проблему розширення ринків збуту для українського експорту. Політика «національного егоїзму» економічно розвинутих країн призводить до нарощування із року в рік нетарифних бар’єрів, а торговельні суперечки між глобальними акторами створюють турбулентність на залежних і дуже мінливих ринках країн, що розвиваються. Поліпшення комерційних та економічних відносин між державами сьогодні перебуває у центрі дипломатичних інтересів і обумовлює питання економізації зовнішньої політики для сприяння створенню недискримінаційного середовища для українського бізнесу. Метою статті є визначення пріоритетних цілей та напрямків економізації зовнішньої політики України на тлі сучасних світових тенденцій. Потенціал міжнародної торгівлі і транскордонне розташування дозволяють Україні розвивати євроазіатське, євроатлантичне та південно-східне зовнішньоекономічне партнерство. Методологічним підґрунтям дослідження стало використання міждисциплінарного поєднання низки підходів, інтегрованих з теорією та практикою економізації дипломатії з опорою на загальнонаукові методи аналізу і синтезу, контекстуального аналізу та узагальнення. Зроблено висновки, що міжнародна політика держави щодо інших країн світу визначається головним чином торговельно-економічними інтересами, які є рушійною силою для розвитку економічної дипломатії. Пріоритетними цілями економізації зовнішньої політики є сприяння залученню інвестицій та стимулювання розвитку плацдармів для українського капіталу на зовнішніх ринках, розвитку трансферту сучасних технологій і знань до національної економіки.