У статті запропоновано набір інструментів державного впливу на підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці, що систематизовано за такими напрямами: політико-правові, демографічні, соціальні, ресурсні, ринково-галузеві, фінансово-економічні, техніко-технологічні, управлінські та поведінкові. Виокремлено поведінкові інструменти підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці, що поділені на такі групи: прогресивні, модифікаційні, регулятивні, корелятивні, стабілізаційні та адаптаційні. Доведено, що поведінкові інструменти спрямовані на коригування та покращення поведінки робочої сили з метою досягнення кращих результатів. Використання таких інструментів сприятиме формуванню, розвитку та відтворенню робочої сили, що позитивно впливатиме на економічний розвиток країни та підвищення її конкурентоспроможності.