Анотація. У статті здійснюється спроба дослідити комунікативний потенціал мистецтва, його природу, таособливості в сучасній культурі інформаційного суспільства. Визначити і показати роль мистецтва в системісучасних форм культурної комунікації. В основі дослідницької розвідки лежить діалектичний метод, якийвикористовується на усіх рівнях аналізу для розкриття особливостей мистецтва як системи комунікації. Длядосягнення мети автор застосовує соціокультурний та міждисциплінарний методологічний підходи, які дозволяютьрозглянути проблему в контексті соціально-філософських, естетичних, культурологічних, психологічних концепційТеоретичним підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних учених зпроблем культури і мистецтва в галузіфілософської антропології, філософії культури, етики та естетики. Специфіка художньої комунікації вирізняєтьсясвоєю можливістю переводити комунікацію на її вищий рівень – спілкування. Спілкування спрямоване завжди насуб’єкт-суб’єктну взаємодію, взаємодію діалогічної відкритості, взаємності, емпатії. Мистецтво як форма духовноїкультури, специфічна сфера творчої діяльності є водночас унікальною, особливою формою соціальної комунікації.Це - живий, безпосередній, духовно-почуттєвий процес взаємодії та взаємозв’язку творця автора, реципієнта(глядача, слухача, читача ), через посередника, яким є художній твір.