Неспровокована російська агресія проти України, яка у 2022 році пере росла у повномасштабну війну, викликала широкий осуд у всьому світі, але практичні заходи проти держави-агресорки на національ ному рівні виявилися суттєво різними. Основна лінія розмежування пролягла між заможними ліберально-демократичними державами так званого "першого світу" і здебільшого менш розвиненими та переважно авторитарними країнами Глобального Півдня. Тоді як перші запровадили широкий спектр санкцій проти російських посадових і юридичних осіб та надали значну військову й економічну підтримку Україні, другі у більшості випадків утрималися від будь-яких кроків, що могли б зашкодити їхньому звичному бізнесу із Москвою. В цій статті проаналізовано аргументи, які виправдовують (чи, навпаки, розвінчують) буцімто "нейтральну" позицію Глобального Півдня щодо російськоукраїнської війни, і з’ясовано можливості впливу на цю позицію в бік ширшої підтримки України та захисту нормативних принципів міжнародного права, порушених путінською державою. Аналіз складається з трьох етапів. Спочатку у статті проаналізовано результати голосувань в ООН з приводу кількох резолюцій, що стосувалися російської війни в Україні, і визначено фактори, які, найімовірніше, вплинули на позитивне / негативне голосування країн Глобального Півдня. Далі, для перевірки зроблених спостережень та інтерпретаційних припущень використано контент-аналіз первинних і вторинних джерел та критичний аналіз їхнього дискурсу, щоб з’ясувати, якою мірою декларовані поведінкові мотиви політиків Глобального Півдня збігаються з їхніми реальними діями та корелюють із наслідками тих дій. І, на завершення, стаття обґрунтовує бажані й можливі стратегії впливу на переважно байдужу чи політично амбівалентну позицію країн Глобального Півдня для зміни її в корисніший для України бік.