У статті здійснено комплексний аналіз порушення договірних зобов’язань у міжнародному праві в умовах збройного конфлікту. За допомогою поєднання класичного догматичного підходу та сучасних тенденцій судової та арбітражної практик, автору вдалось комплексно окреслити межі застосування принципу pacta sunt servanda, а також правових доктрин «force majeure», «наступної неможливості виконання» і «докорінної зміни обставин» як підстав для уникнення відповідальності за невиконання договірних зобов’язань. Окремий блок статті присвячено узагальненню міжнародної судової практики Міжнародного суду ООН, зокрема рішенням у справах «Габчіково–Надьмарош» (1997 р.) та «Республіка Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки» (1986), де суд підтвердив неприпустимість автоматичного звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань через зміну обставин виконання договору, та справі «Racke GmbH v. Hauptzollamt Mainz» (1998 р.), де Суд Справедливості Європейського Союзу визнав можливість застосування доктрини rebus sic stantibus у зв’язку з існуванням збройного конфлікту. У статті також досліджено розвиток інвестиційного арбітражного права в умовах збройних конфліктів: проаналізовано справу «Güris Construction and Engineering Inc. v. Syrian Arab Republic» (2020 р.), де втрата контролю над активами внаслідок збройного конфлікту не визнавалась підставою для автоматичного припинення двостороннього інвестиційного договору, і низку арбітражних рішень щодо експропріації активів українських компаній у Криму (позови Нафтогазу та Ощадбанку). Також, на підставі порівняльного аналізу міжнародних документів, підготовлених Комісією міжнародного права ООН, що стосуються наслідків збройних конфліктів для договорів, виділено ключові критерії застосування виняткових підстав для можливості їх невиконання – непередбачуваність подій, об’єктивна неможливість виконання та докорінна зміна обсягу зобов’язань за договором. На підставі проведеного дослідження запропоновано рекомендацій щодо оновлення змісту міжнародних договорів, зокрема введення чітких застережень щодо врахування умов настання збройного конфлікту або ведення бойових дій при виконанні договору, а також адаптація арбітражних процедур з урахуванням ризиків настання бойових дій.