У статті обґрунтовано наявність кореляційної залежності таких процесів як зростання цифрової грамотності та правової обізнаності, а також виявлено інші чинники правоспроможності в епоху цифрової трансформації. Доведено, що розуміння цієї істотної взаємозалежності дає відповіді на низку питань щодо пріоритетних шляхів розвитку правової системи України. Підвищення цифрової та правової обізнаності зображено логічними кроками на шляху до активної участі в управління державними справами. Онлайн-деліберація зображена засобом позитивного впливу на сприйняття відповідних інструментів демократії. У цьому контексті як спосіб пошуку ефективних рішень і позитивного впливу на громадянську згуртованість визначено політичний краудсорсинг. Продемонстровано, що ера цифрових технологій надає ширші можливості для реалізації прав і свобод людини і громадянина, але водночас створює нові виклики та загрози для забезпечення цих прав і свобод. Також стає менш прозорим законодавство, що регулює відносини у сфері цифровізації. Зауважено, що віртуальний простір відкриває нові можливості для маніпулювання громадською думкою, а обдумане функціонування в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від відповідного налаштування комунікаційних платформ. З огляду на це виокремлені пріоритетні питання наукового дискурсу і нормативного удосконалення, а саме: політичний краудсорсинг і партисипаторна демократія, онлайн-деліберація і принципи співпраці із стейкхолдерами, поширення та підтримка ініціатив фактчекінгу для перевірки достовірності інформації, правовий статус блогера, фіксера та інших медіа-учасників як лідерів думок. Підсумовано, що певний рівень юридичної грамотності разом з цифровою компетентністю є передумовою ефективної участі в сучасних демократичних практиках, але також ця участь здатна посилювати рівень правової обізнаності громадян, зокрема за рахунок того, що інтернет відіграє важливу роль у формуванні порядку денного і розвитку критичного потенціалу громадськості.