У науковій роботі здійснено комплексний аналіз європейського досвіду правового регулювання у сфері поводження з відходами, з урахуванням сучасних викликів екологічної безпеки та необхідності переходу до циркулярної економіки. Основну увагу приділено аналізу Директиви 2008/98/ЄС про відходи та її впливу на формування екологічної політики країн Європейського Союзу. Розглянуто принцип ієрархії поводження з відходами, розширену відповідальність виробника. В науковій роботі було проаналізовано концепцію «10R», що реалізується в межах політики циркулярної економіки, що базується на моделі повторного використання, переробки та мінімізації утворення відходів. Особливу увагу зосереджено на досвіді Німеччини та Швеції, де на практиці втілено механізми ефективного сортування, повторного використання та енергетичної утилізації відходів. Наведено приклад шведської моделі, яка передбачає мінімізацію захоронення та максимальне використання потенціалу відходів як ресурсу. У статті охарактеризовано нормативно-правові засади функціонування полігонів відповідно до Директиви 1999/31/ЄС, яка встановлює суворі стандарти будівництва, експлуатації та контролю за захороненням. Також в процесі написання роботи було проведено аналіз сучасного стану законодавства України у сфері управління відходами, зокрема положення Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX, прийнятого у 2023 році. Закон спрямований на гармонізацію національного законодавства з правом Європейського Союзу, зокрема з вимогами Директиви 2008/98/ЄС. Виявлено низку проблем, що потребують подальшого нормативного врегулювання, зокрема в частині розробки підзаконних актів, необхідних для повноцінного впровадження розширеної відповідальності виробника, створення єдиної інформаційної системи управління відходами, забезпечення ефективного контролю та моніторингу. Зроблено висновок про необхідність посилення правових та організаційних механізмів реалізації принципів циркулярної економіки в Україні, удосконалення системи сортування та збору відходів, а також забезпечення дієвого державного нагляду за дотриманням екологічного законодавства з боку суб’єктів господарювання.