Стаття присвячена аналізу окремих законодавчих ініціатив щодо удосконалення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Автором відзначено, що події, які відбуваються в державі, впливають не тільки на економічні, політичні та соціальні чинники її розвитку, а й перебувають у прямому зв’язку зі злочинністю. Зауважено, що внесення змін та доповнень, криміналізація та декриміналізація певних кримінально протиправних діянь – це постійні процеси, які відбуваються у Законі України про кримінальну відповідальність. Головним завданням внесення змін та доповнень до будь-якого нормативно-правового акту є його удосконалення, врахування проблем, які виникають при застосуванні тієї чи іншої норми правоохоронними та судовими органами. Але, не всі пропозиції щодо удосконалення КК України враховують положення чинного законодавства, міжнародного права або спрямовані на усунення прогалин правозастосовчої практики. Відзначено, що з 01 січня 2023 року до 13 серпня 2024 року до КК України було запропоновано 208 змін та доповнень, у тому й числі щодо кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, серед яких: проект Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за незаконний обіг підакцизних товарів (реєстр. 9364 від 08.06.2023), проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення кримінальної відповідальності за неефективне використання бюджетних коштів при здійсненні публічних закупівель (реєср. 10151 від 13.10.2023), проект Закону про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України (щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень) (реєстр. 8235 від 28.11.2022), проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення, пов’язаними з платіжними послугами (реєстр. 6295 від 08.11.2021). Зроблено висновок, що зміни до КК України повинні бути обґрунтовані не політичними чинниками, а ґрунтуватися саме на судовій практиці.