Автором визначено, що імперативна вказівка Кримінального процесуального кодексу Украї­ни, яка передбачена ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 і сто­сується застосування практики Європейського суду з прав людини, у певних випадках, викли­кала необхідність переосмислення розуміння окремих засад кримінального провадження як поодинці, так і у їх взаємозв’язку між собою, а також у компіляції із практикою Суду. Пов’язано це не лише із застосуванням автономних понять Європейським судом з прав людини, але й від­мінністю кримінальних процесуальних систем, особливостями професійного перекладу рішень та багатьма іншими факторами. У своїй статті автор проаналізувала чинне кримінально-процесуальне законодавство, рі­шення Європейського суду з прав людини, на­укові статті. На основі проведеного аналізу сформульо­вано висновок про те, що основна особливість реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості у практиці Євро­пейського суду з прав людини полягає у тому, що вона розглядається як фундаментальне пра­во у концепції справедливого судового розгля­ду, а рівність сторін виокремлюється як прин­цип (засада) реалізації такого права. Визначено, що це дещо не співпадає із пра­вовим регулюванням таких засад кримінального провадження як рівність перед законом і судом і змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості у кримінальному процесуально­му законодавстві України. Адже рівність перед законом розглядається як заборона дискриміна­ції, а рівність перед судом можна розглядати і як заборону дискримінації судом, і як рівні можли­вості у процесуальних правах, що є складовим змагальності. Щодо змагальності, то у практиці Європей­ського суду з прав людини визначені наступні особливості її реалізації: полягає у забезпеченні можливості оз­найомитися із зауваженнями та доказами, нада­ними іншою стороною, і відповісти на них; спрямована на ефективну участь у кримінальному провадженні; має бути компенсована судовими про­цедурами, у випадку, коли рівні можливості не були забезпечені раніше.