Стаття присвячена дослідженню проблеми встановлення обмежень за віком для осіб, що займають суддівські посади, та їх вплив на якість здійснення правосуддя в Україні. Показано, що в сучасних умовах воєнного стану в Україні має місце гострий кадровий дефіцит суддів, що негативно впливає на стан здійснення судочинства. Одним із факторів, що призводить до цього, є автоматичне припинення суддівських повноважень особами, які досягли граничного віку перебування на посаді судді, встановленого законом. Доведено, що вік судді, більший за 65 років, при умові належного психічного і фізичного здоров’я скоріше є перевагою, а не недоліком у порівнянні з суддями молодого віку з огляду на набутий досвід і високу професійність. Проведено порівняльний аналіз норм діючого законодавства щодо вікових обмежень на посадах судді та інших органах влади. Виявлено на підставі вивчення досвіду зарубіжних країн тенденцію до високого вікового цензу на посаді судді для припинення їх повноважень . Встановлено, що найбільш прийнятним для України є досвід США, де взагалі відсутні вікові обмеження для перебування на посаді судді. Зроблено висновок, що перебування на посаді судді без вікових обмежень сприяє ліквідації кадрового дефіциту суддів, збереженню досвідченого і високопрофесійного суддівського корпусу. Звернуто увагу на те, що примусове звільнення судді на підставі вікового цензу носить ознаки дискримінації у трудовій сфері. Запропоновано внести відповідні зміни до Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо зняття обмежень перебування на посаді судді за віком та встановлення контролю за станом їх психічного та фізичного здоров’я. Для цього передбачити обов’язок суддів (незалежно від їх віку) проходити раз на п’ять років медичні обстеження, в тому числі в наркологічних та психіатричних закладах, та долучати до матеріалів свого суддівського досьє документи встановленої форми про стан фізичного та психічного здоров’я.