У вітчизняній юридичній науці триває розробка моделі адміністративно-правового забезпечення захисту персональних даних суб’єктами публічної адміністрації, яка відповідала б міжнародно-правовим стандартам та забезпечувала б ефективний захист прав і свобод особи в умовах швидкого розвитку цифровізації у важливих для суспільства сферах. Зазначене, у свою чергу, потребує інтеграції в національну правову систему та гармонізації з європейським правовим простором. У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти класифікації суб’єктів персональних даних громадян в рамках сучасної доктрини адміністративного права. Здійснено аналіз різних підходів до визначення категорії «суб’єкт персональних даних» та пропонується класифікація суб’єктів на основі рівня законодавчого регулювання, сфери суспільних відносин та правового статусу особи. Особлива увага приділяється аналізу правового статусу фізичних осіб як суб’єктів персональних даних, зокрема, визначенню ролі громадян та осіб, які не є громадянами України, в контексті захисту їхніх персональних даних. Здійснено детальний аналіз взаємозв’язку загального законодавства про захист персональних даних та спеціальних законів, що регулюють обробку персональних даних у конкретних сферах, таких як медицина, освіта, фінанси, надання публічних послуг тощо. Також вивчається роль інформаційних технологій, зокрема швидкий розвиток штучного інтелекту та його вплив у формуванні нових підходів до класифікації суб’єктів персональних даних. Визначено, що підгрупи суб’єктів персональних даних залежать від характеру зібраної інформації та її застосування в різних сферах суспільних відносин. Крім того, з’ясовано, що захист персональних даних кожної категорії осіб потребує відповідного законодавчого забезпечення, яке гарантує права суб’єктів персональних даних на всіх етапах їх обробки, зберігання та використання. Стаття має на меті вдосконалення теоретичних підходів до класифікації суб’єктів персональних даних і їхнього правового регулювання в контексті адміністративного права України, а також пропонуються рекомендації щодо можливих напрямів розвитку національної законодавчої бази у досліджуваній сфері.