В статті узагальнено теоретичні розвідки вітчизняних та зарубіжних науковців щодо змісту «продовольча безпека» на різних рівнях її реалізації та систематизовано ключові чинники, що здійснюють вплив на стан продовольчої безпеки в сучасних умовах. Метою даної статті є узагальнення новітніх підходів щодо тлумачення поняття «продовольча безпека» та ідентифікація чинників, які є найбільш впливовим в новітню добу й визначають систему регуляторних заходів глобального та національного масштабу щодо її забезпечення. Для дослідження даної проблематики було використано комплекс методів, а саме: аналіз і синтез, процесний та інституціоналістський підходи; систематизації. Результати дослідження засвідчили, що сама теорія продовольчої безпеки є достатньо гнучким концептом, який охоплює широкий та варіативний перелік напрямів дослідження та має міждисциплінарний вимір. Теоретична значимість дослідження полягає в поглибленні концепту сталого розвитку з урахуванням фактору продовольчої безпеки як важливої передумови забезпечення балансу між економічним та соціальним розвитком людства в умовах ХХІ століття. Практична цінність зумовлена пошуком нових концептуальних підходів у питаннях адаптації інституційної регуляторної системи на глобальному та національному рівнях до умов дії чинників контроверсійного впливу на забезпечення продовольчої безпеки. Перспективи подальших досліджень розглядаються в напрямку компаративного аналізу національних стратегій забезпечення продовольчої безпеки в новітню добу, виявлення переваг та обмежень в їх реалізації задля обґрунтування пропозицій з модернізації стратегічних кроків України в умовах загострення геополітичних конфліктів та посилення тренду на новий продовольчий суверенітет держав.