Стаття присвячена аналізу новел, внесених протягом майже 22 років, починаючи з 1 вересня 2001 року, до Кримінального кодексу України в частині кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти громадської безпеки. Аналіз охоплює три періоди, обрані за такими критеріями як стан соціально-політичної і воєнної ситуацій в Україні: перший період – з 1 вересня 2001 р по 31 грудня 2013 р; другий – 2014 р і до 23 лютого 2022 р; третій – з 24 лютого і до 1 червня 2023 р. Акцентується увага на наукових здобутках харківської школи кримінального права, запроваджених при побудові Особливої частини Кодексу, зокрема її розділу ІX. В узагальненому виді представлені результати встановлення мотивів змін до статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, їх значення для підвищення ефективності боротьби з кримінально-караною поведінкою та недоліки таких новел. Презентовано авторське визначення шляхів подальшого удосконалення якості відповідних норм та практики їх застосування. Зауважено, що для підвищення рівня якості й ефективності боротьби з кримінальним правопорушеннями проти громадської безпеки доцільно системно вносити зміни до вказаного розділу, запроваджуючи принцип верховенства права з головним його елементом – юридичною визначеністю правових норм. Зазначається, що належний рівень юридичної визначеності норм щодо кримінальних правопорушень проти громадської безпеки необхідно досягти насамперед стосовно дефініцій стійких злочинних об’єднань (терористичної групи, терористичної організації, банди тощо) шляхом їх законодавчого визначення в Кодексі, а також продовжуючи удосконалення норм, що передбачають кримінальну відповідальність за терористичний акт і погрозу вчинення терористичного акту з урахуванням різного характеру і ступеня тяжкості таких діянь. Сформульовано низку інших пропозицій, що сприятимуть удосконаленню кримінально-правових заходів боротьби з посяганнями на громадську безпеку.