У статті розглянуто організаційно-правові засади формування політики у сфері науки та науково-технічної діяльності в системі Міністер­ства оборони України. Досліджено основні нор­мативно-правові акти, які регламентують нау­кову та науково-технічну діяльність в оборонній сфері, а також структуру і функції органів, від­повідальних за її реалізацію. Трансформація на­укової та науково-технічної діяльності до сучас­нихреалій та становлення нової наукової систе­ми можлива в умовах формування та реалізації Політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності в системі Міністерства оборони Украї­ни за перспективними стратегічними напрямами розвитку науково-технічної сфери: перехід від політики збереження до політики відновлення наукового потенціалу у сфері фундаментальних досліджень, зокрема, всесвітньо визнаних нау­ковихшкіл країн-членів НАТО. Особлива увага приділена аналізу механізмів координації наукових досліджень та впровад­женняінновацій у військовій сфері. Проаналі­зовано проблеми та перспективи розвитку нау­ково-технічної політики в контексті забезпечен­нянаціональної безпеки та обороноздатності України. Запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правової бази та підвищення ефек­тивності управління науково-технічною діяльні­стю у системі Міністерства оборони України. У статті застосовано загальнонаукові методи, зокрема аналіз наукової літератури з дослід­жуваної проблеми, порівняльний аналіз і син­тез, системний підхід до розв’язання проблем, а також методи узагальнення та систематиза­ції. Перехід від політики пасивного спостере­ження до політики активного “виборювання” передових позицій у світі на основі наукових здобутків в галузі оборони країни; впроваджен­ня “ноу-хау”, наукових ідей через підтримання прикладних досліджень і розробок для розвитку спроможностей Міністерства оборони України, Збройних Сил України, розроблення передових якісних промислових наукових новацій для обо­роноздатності держави, перехід від моделі ви­тратної науки до моделі реальної комерціаліза­ції наукових знань.