У даному дослідженні увага присвячується принципам охорони ґрунтів, як основоположним засадам екологічного права Європейського Союзу. Зокрема, досліджено спеціальні принципи, головною метою яких у сфері охорони довкілля є досягнення високого рівня його захисту та реалізацію усіх цілей Європейського Союзу. При цьому, встановлено, що дані принципи не обмежуються сферою охорони права навколишнього середовища, але й застосовуються до політики та дій Європейського Союзу в цілому. При цьому вони постійно знаходили своє вираження та відображення в різних установчих Договорах Європейського Союзу та остаточно закріпились у Лісабонських договорах. Зокрема, аналізуються такі основоположні засади охорони ґрунтів, як принцип обережності. Акцент робиться на практичному застосуванні, що включає в себе необхідність обрати, належно зваживши в умовах невизначеності рівень ризику, дію або бездіяльність. Принципу запобігання який ґрунтується на оцінці ризиків, проте його відмінною ознакою є спрямованість на уникнення передбачуваних ризиків. У статті увага зосереджена на тому, що держави повинні не лише утримуватися від завдання шкоди, але й вживати заходів спрямованих на охорону довкілля. Проаналізовано принцип ліквідації забруднення в джерелі та, зокрема, встановлено, що потрібно його усувати на місці виникнення, а не боротися з наслідками такого забруднення вже після розповсюдження. Окрім цього, встановлено, що принцип «забруднювач платить» мав виключно «економічне» наповнення і тільки у результаті подальшого розвитку набув нового, більш розширеного тлумачення та трансформувався у принцип права. У статті зроблено висновок, відповідно до якого буквальне трактування принципу «забруднювач платить» неспроможне розкрити багатошаровість його практичної реалізації. Отже, обов’язок «забруднювача» платити не обмежується випадками безпосереднього забруднення довкілля, адже впроваджуються адміністративні збори, за рахунок яких мають покриватися витрати на контроль за станом навколишнього середовища та на превенцію ймовірного забруднення.