У статті автором проаналізовано проблему правоохоронної діяльності органів і осіб, які вчиняють нотаріальні дії відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про нотаріат»; ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на основі вивчення низки наукових поглядів стосовно визначення поняття «правоохоронний орган», «правоохоронна діяльність», «державне регулювання нотаріальної діяльності» в світлі вчинення уповноваженими органами та посадовими особами дій не лише в частині виконання обов’язку посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом з метою надання їм юридичної вірогідності, але і забезпечувати та гарантувати не допущення порушення конституційних прав громадян, які звернулися про надання нотаріальної допомоги. Правоохоронні функції або завдання здебільшого залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопорядку. Правопорядок – об’єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримують правопорядок щоденним додержанням, виконанням, використанням і застосуванням норм права учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього особливу відповідальність. Для правоохоронного органу правопорядок уже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Правоохоронні дії та правовідносини тісно пов’язані між собою. Вони утворюють цілісну правоохоронну діяльність, яка є публічною, соціальною та багатогранною. Кожен із правоохоронних органів в межах наданих йому повноважень несе всю повноту відповідальності за власний внесок у оцінку його діяльності, зокрема і через призму щоденних контактів з громадянами, допомогу їм у забезпеченні їх конституційних прав через виконання конституційних обов’язків. Місце та роль органів нотаріату в системі правоохоронних органів та здійснення ними правоохоронної діяльності і є предметом дослідження зазначеної статті та подальшої наукової дискусії.