У даній статті проаналізована еволюція нормативно-правової бази дизайну в Україні та країнах ЄС. Мета – виявлення особливостей еволюції нормативно-правової бази дизайну в Україні та країнах ЄС. Методологія дослідження полягає у застосуванні ряду підходів: аналітичного для осмислення літератури за темою статті; міждисциплінарного – для всебічного вивчення фактологічного матеріалу та отримання нових знань; системного з використанням цілого спектру методів (біографічного, семіотичного, культурологічного, герменевтичного, історичного, теоретичного узагальнення) – для комплексного осмислення заявленої мети дослідження. Наукова новизна. Уперше системно вивчається європейський досвід розвитку нормативно-правової бази дизайну в порівнянні з українським. Результати статті можуть бути використані у ході підготовки дидактичних матеріалів для викладання курсів з нормативно-правової бази дизайну. Висновки. У законодавчій базі України наразі недостатньо виявлена проблематика гуманітарного чинника, зокрема її дизайн-ергономічні фактори, що не сприяє оптимізації соціальної сфери держави. З огляду на це, для результативного розвитку дизайну й ергономіки в нашій країні доцільно оптимізувати законодавчу базу з урахуванням найкращих європейських практик. Фундаментальним обґрунтуванням правового середовища ЄС щодо дизайну є те, що охорона правової власності у сфері дизайну має зрештою призвести до економічного добробуту країн у регіоні ЄС. Програма гармонізації дизайну завжди була частиною більшої програми Євросоюзу для гармонізованого правового середовища та завершення внутрішнього ринку, особливо щодо прав інтелектуальної власності. Гармонізація за допомогою Директиви щодо дизайну та Регламенту дизайну в ЄС є необхідною з огляду на істотні відмінності в охороні інтелектуальної власності на об’єкти дизайну у різних державах-членах Європейського Союзу.