Договір є основною підставою виникнення ци­вільно-правових зобов’язань. Він досить широко застосовується у всіх сферах життя суспільства. Серед положень цивільного права значне місце посідають норми, які покликані регулювати до­говірні відносини, зокрема попередній договір, оскільки роль таких договорів постійно зростає. Створення гармонійної та ефективної системи цивільного законодавства - один з найважливі­ших напрямів розвитку правової системи Укра­їни. Оскільки головним завданням цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юри­дичних осіб, інтересів держави. Потреби сучасного цивільного обороту, який все більше набуває якостей розмаїтості й інтен­сивності, сприяють розвитку нових видів дого­ворів, у яких скомбіновано різноманітні юридич­ні елементи. Підвищений інтерес до досліджен­ня договірних відносин часом виключає зі свого поля зору деякі інститути. В числі таких інсти­тутів нині опинився інститут попереднього дого­вору, який не відрізняється достатністю норма­тивного регламентування, хоча на практиці цей договір широко використовується. Недостатня розробленість положень попе­реднього договору тягне за собою неоднознач­ність у підходах до його розуміння. Невирішеним до останнього часу залишається питання про можливість визнання за сторонами переважного права на реалізацію власного інтересу за попе­реднім договором. Окреме місце займають пи­тання щодо віднесення до попередніх договорів угод, які укладаються за результатами прове­дення торгів (на тій або іншій стадії їхнього про­ходження). Поняття форми попереднього дого­вору також не знаходить однозначного розумін­ня ні в роботах цивілістів, ні в правозастосовній практиці. Із цього випливає, що недостатність уваги до інституту попереднього договору в цивілістиці тягне за собою відсутність стійкого під­ходу і в практиці правозастосування.