У статті наведено комплексне теоретико-пра- вове дослідження медіації як альтернативної процедури вирішення трудових спорів. Дово­диться, що актуальним питанням науки трудо­вого права є внесення конкретних пропозицій щодо розробки системної та послідовної зако­нодавчої основи застосування трудової медіації при вирішенні трудових спорів. Автором звер­тається увага, що чинне законодавство ситуа­тивно згадує зазначене поняття в окремих стат­тях, при цьому не розкриваючи його зміст, що призводить до проблем правозастосування. Так, Законом України «Про медіацію» було доповне­но чинний Кодекс законів про працю України новою ст. 221-1 «Врегулювання трудових спорів шляхом медіації». Акцентується увага, що вклю­чення нової норми до глави XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП України свідчить про те, що процедуру медіації законодавець обмежив тільки врегулюванням індивідуальних трудо­вих спорів. Наголошується, що не дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, закріпленого в ст. 8 Конституції України, перешкоджає на­лежному захисту трудових прав. Аргументова­но, що вітчизняний законодавець не правильно застосовує поняття «трудового спору», визна­чаючи медіацію як альтернативний спосіб його вирішення, адже фактично «трудовий спір» виникає в момент звернення до органів, що їх розглядають. Шляхом медіації врегульовується не трудовий спір, а розбіжності між суб'єктами трудових відносин на етапі добровільного уре­гулювання цих розбіжностей, що доцільніше на­звати «трудовим конфліктом». Автором запере­чується позиція законодавця щодо застосуван­ня процедури медіації лише до індивідуальних трудових спорів. Звертається увага на необхід­ність поширення такого інституту і на колектив­ні трудові спори. Аргументовано необхідність усунення нормативної невизначеності щодо термінології поняття «медіація» та узгодження норм Закону України «Про медіацію» і чинного законодавства у сфері праці. Наявність стабіль­ного та зрозумілого законодавства про медіа­цію є втіленням принципу верховенства права та сприятиме формуванню довіри суспільства до альтернативних позасудових процедур вре­гулювання спорів.