На основі опрацьованої літератури охарактеризовано елементи технології вирощування сої в різних регіонах країни. Зроблено висновок, що площі під цією культурою постійно збільшуються за рахунок високої рентабельності, яка є особливо важливою для сьогодення. Накопичення азоту – одна із головних властивостей вирощування сої. Рослини засвоюють його із повітря та збагачують ґрунт у тому вигляді, в якому наступна культура його засвоюватиме, що робить їх найкращими попередниками. Оскільки бобові та їх рештки є основою для корисної мікрофлори та збагачення ґрунту органічними речовинами, то і звичайно, вони сприяють відновленню його властивостей. Також наповнюють ґрунт корисними складниками: калієм, кальцієм, фосфором та зменшують ризики інфекційних захворювань бобів і наступних культур. Згідно з дослідженнями вчених встановлено зв'язок між мінеральним живленням рослин та їх здатністю фіксувати азот з повітря та ґрунту. Хоча проведено численні роботи з вивчення ефективності застосування добрив під сою, все-таки чимало питань щодо удобрення рослин ще не вирішено. Це пов’язано з біологічними особливостями культури, а саме: різними вимогами до елементів живлення в період онтогенезу та здатністю до біологічного засвоєння азоту. Проаналізовано праці вчених щодо впливу азотного удобрення на продуктивність сої. Переважна більшість дослідників стверджують про обов’язковість його застосування, проте деякі не погоджуються з цим твердженням і вважають, що внесення азотних добрив під сою є непотрібним, оскільки вона має здатність акумулювати його з навколишнього середовища.