Метою статті є науковий аналіз діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримі­нальних правопорушень. Така діяльність є спе­цифічним видом професійної суспільно корисної діяльності, що здійснюється суб’єктами (слід­чим, дізнавачем, співробітником оперативного підрозділу, детективом тощо) з метою встанов­лення істини, на основі процесуального доказу­вання у кримінальних провадженнях. Доведено, що на даний час у криміналістиці ще триває побудова цілісної, логічно несуперечливої, розвернутої системи наукового знання, що характеризує діяльність з виявлення, роз­криття та розслідування кримінальних правопо­рушень. Підсумовано, що успішне виявлення кримі­нальних правопорушень може бути здійснено лише тоді, коли суб’єкт діяльності дотримується принципів забезпечення необхідної результа­тивності. Для успішної реалізації таких принци­пів необхідні не лише криміналістичні знання, а й створення певної цілісної системи виявлення кримінальних правопорушень. Запропонована структура виявлення кримінальних правопору­шень, що може стати теоретичною основою та­кої системи. Автор дійшов висновку, що у криміналістиці розкритим кримінальне правопорушення вва­жається за умови встановлення істотних для вирішення провадження фактичних обставин, а також особи, яка вчинила це правопорушення. Розкриття злочину не є чимось відокремленим від розслідування або таким, що доповнює його, а має розглядатися як його інформаційно-пізна­вальний, технологічний аспект, який виділяє комплекс криміналістичних операцій, методів, прийомів і засобів для послідовного, поетапно­го вирішення стратегічних і тактичних завдань досудового розслідування кримінальних право­порушень. Показано, що структура діяльності з розслі­дування кримінальних правопорушень включає такі основні елементи: суб’єкт діяльності (ухва­лює усі рішення про проведення тих чи інших процесуальних дій); функції суб’єкта діяльності (основною визнається пошуково-пізнавальна); мета діяльності (встановлення істини у кримі­нальному провадженні і створення відповідних умов для правильного застосування закону); процесуальні завдання, які вирішуються у фор­мі тактичних (розкриття злочину, викриття вин­них, забезпечення відшкодування шкоди спри­чиненої правопорушенням тощо); загальний об’єкт діяльності (пізнання суб’єктом діяльності події з ознаками кримінального правопорушен­ня); предмет діяльності (криміналістично значу­ща інформація). Проаналізовано механізм безпосереднього здійснення діяльності з виявлення розкриття та розслідування кримінальних правопорушень. Констатовано її пошуково-пізнавальний, задачний, ситуативний та інколи невідкладний ха­рактер. Доведено, що з погляду криміналістики, встановити істину під час діяльності з виявлен­ня, розкриття і розслідування кримінального правопорушення означає мисленево відтворити (за зібраними фактичними даними) досліджува­ну подію в її суттєвих юридично значимих ри­сах, з подальшим відображенням її мисленевої моделі-образа у відповідних процесуальних до­кументах. Зроблено висновок, що ефективна, тобто швидка, раціональна, якісна та продуктивна діяльність з виявлення, розкриття та розсліду­вання кримінальних правопорушень неможлива без належного її організаційного забезпечен­ня, під яким розуміється створення необхідних умов (передумов) оптимального досягнення суб’єктом мети цієї діяльності.