Стаття присвячена правовому регулюванню цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення у сфері земельного законодавства України. Мета статті – аналіз правових норм та механізмів цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення у контексті земельного законодавства України. В процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння та системний підхід. Результати дослідження показують, що цивільно-правова відповідальність за екологічні порушення в земельному праві спрямована на відшкодування збитків потерпілим сторонам, включаючи не лише фізичне відновлення пошкоджених ресурсів, але й компенсацію за втрачені можливості внаслідок таких правопорушень. Встановлено, що її головна мета полягає не у покаранні порушника, а у відновленні порушених прав і відшкодуванні шкоди, що відповідає принципам справедливості та законності. Основними ознаками екологічних правопорушень у сфері земельного законодавства є широкий спектр дій, які охоплюють незаконне використання земельних ресурсів, недотримання вимог їх охорони, а також порушення екологічних функцій земель. Об’єктом правопорушень є земельні ресурси, які включають як фізичні, так і біологічні та екологічні складові. Особливості цивільно-правової відповідальності у цій сфері визначаються орієнтацією на відшкодування реальних збитків та упущеної вигоди, які можуть включати витрати на відновлення порушеного права, а також втрачений дохід. Особливу увагу приділено ролі фізичних і юридичних осіб, а також громадських організацій, які мають змогу ініціювати судові процеси, забезпечуючи реалізацію екологічної відповідальності та підтримання екологічної стабільності у сфері землекористування. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення механізмів цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення з метою підвищення ефективності їх застосування.