Конституція України закріпила, що людина, її життя та здоров'я визнано у нашій державі найвищою соціальною цінністю. Крім цього, кожному гарантовано право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому, питання дослідження правового режиму різного роду об’єктів цивільних правовідносин, серед яких анатомічні матеріали, біологічні матеріали, донорські органи тощо, в умовах оновлення цивільного законодавства України та намірів рекодифікації, зважаючи на їх особливу вагу, набувають особливої актуальності. Трансплантація – це спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці анатомічного матеріалу людини від донора реципієнту і спрямований на відновлення здоров’я людини. Кожна повнолітня дієздатна особа має право надати у письмовій (електронній) формі згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотна смерть (смерть мозку або біологічна смерть) відповідно до закону. Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа реципієнта - родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами. За своєю правовою природою надання згоди або незгоди на донорство є правочинами. Позаяк, законодавчо встановлено, що вони мають бути вчинені у письмовій, зокрема електронній формі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такі правочини є односторонніми та не підлягають нотаріальному посвідченню, як і немає вимоги засвідчення справжності підпису особи нотаріусом. У статті зроблено висновок про доцільність у ході рекодифікації детального врегулювання правового режиму анатомічних матеріалів, органів, біологічних матеріалів, репродуктивних клітин тощо з обов’язковим врахуванням виявлених проблем правозастосування та сучасного прогресу.