Розвиток земельних відносин сьогодні залишається одним із найважливіших завдань України. Пріоритетними напрямами розвитку таких відносин є створення умов для включення землі до господарського обігу та регулювання земельних відносин у поєднанні зі збільшенням доходів бюджетів усіх рівнів від використання землі. У сучасних умовах земельна політика розвинених країн створює механізми регулювання ринку земель із багатогранним соціально-економічним змістом. Цей складний процес супроводжується реформуванням земельних відносин. Ефективність управління земельними ресурсами забезпечує розвиток ринку земель. Дискусії щодо створення повноцінного земельного ринку в Україні ведуться й донині. Аналіз закордонного досвіду дозволить трансформувати земельні відносини в Україні. Природні ресурси різноманітні, але земля стає дедалі більш цінним ресурсом для більшості країн. Вони намагаються досягти високих показників економічного зростання, яке, у свою чергу, пов’язане з освоєнням та розробкою земельних ресурсів. Нерідко виявляється, що таке «освоєння» пов’язане із захопленням мільйона гектарів сільськогосподарських земель багатими корпораціями або навіть іноземними державами. Позбавлення прав на землю претендує на статус найвідомішої і водночас мало дослідженої форми позбавлення прав не тільки в сучасній літературі, присвяченій «захопленню земель», а й загалом у класичній теорії. У статті розглянуто чинники, що сприяють «захопленню земель». Проаналізовано глобальні фактори, що зумовлюють аналогічні процеси в Канаді та Шотландії, сучасні наслідки, визначено майбутні ризики. Встановлено, що чинники «захоплення земель» сільськогосподарського призначення мають різну природу. Це і значна цінова диференціація на ринку землі, і зростання інвестиційної привабливості сільськогосподарських земель, наслідки здійснення приватизації та консолідації земель. Показано провідну роль держави у процесі інвестування та наявність стратегії щодо поширення впливу розглянутих країн, яка реалізується паралельно зі скупкою земель.