Бізнес-середовище досить швидко змінюється. Практика дотримання засад соціально відповідального господарювання з кожним роком стає все більш розповсюдженою (кількість компаній, що поділяють та реалізують відповідні практики стрімко збільшується). Безумовно, окрім зміни світоглядного сприйняття власниками бізнесу та менеджментом компаній, цьому також сприяють зовнішні фактори, зокрема й окремі надзвичайні події. Бізнес демонструє спроможність до саморегулювання своєї діяльності та необхідність подальшого галузевого об’єднання. Стаття направлена на дослідження взаємозв’язку саморегулювання та соціально відповідального господарювання. Проаналізовано специфіку діяльності саморегулівних організацій, які є класичним проявом саморегулювання. Проаналізовано положення Меморандуму про наміри щодо створення сприятливого середовища, розвитку добросовісної конкуренції на ринку нафтопродуктів України та задоволення потреб споживачів на період карантину та обмежень; Меморандуму про забезпечення стабільної роботи в Україні ланцюга постачання продукції харчування в умовах воєнного стану; Меморандуму щодо банківського кредитування проєктів з відновлення енергетичної інфраструктури. Обґрунтовано, що меморандуми (декларації) учасників ринку є однією з форм саморегулювання, які закріплюють додаткові зобов’язання та/чи нові правила поведінки. Також розглянуто саморегулюючі локальні акти суб’єктів господарювання (декларації доброчесності, правила перевірки контрагентів, етичні кодекси тощо), які також є частиною концепції саморегулювання. Надано класифікацію саморегулювання в контексті соціально відповідального господарювання. Під час дослідження було обґрунтовано, що саморегулювання є одним з принципів соціально відповідального господарювання. Відзначено, що спроможність бізнесу до саморегулювання можуть демонструвати тільки компанії, які дотримуються високих стандартів соціально відповідальної поведінки. Також відзначено, що одним з ключових елементів соціально відповідальної поведінки бізнесу виступає ініціативність.