Стаття присвячена комплексному дослідженню ролі Міжнародного комітету Червоного Хреста в захисті цивільного населення в Україні, проведеного крізь призму правового та практичного аспекту. Розглянуто історичні передумови виникнення МКЧХ, у рамках чого було з’ясовано, що його створення датується 1863 роком. Проаналізовано правову основу функціонування Міжнародного комітету Червоного Хреста. Встановлено, що Міжнародний комітет Червоного Хреста має статус незалежної та нейтральної міжнародної гуманітарної організації, діяльність якої регламентується нормами міжнародного гуманітарного права та здійснюється з метою забезпечення захисту жертв збройних конфліктів і надання їм гуманітарної допомоги, незалежно від політичних, національних чи ідеологічних факторів. Констатовано, що МКЧХ, маючи міжнародний мандат, здійснює ключові повноваження у сфері захисту цивільного населення, які нормативно закріплені в Женевській конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 1949 року. Разом з тим, МКЧХ має власний статус (sui generis). Виявлено, що правосуб’єктність МКЧХ в Україні детерміновано положеннями двостороннього міжнародно-правового акту – Договору між Урядом України і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) про відкриття Місії МКЧХ в Україні. Наголошено: Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста розпочала свою діяльність в Україні у 2014 році у зв’язку з початком збройного конфлікту на сході держави, однак її гуманітарна активність була суттєво інтенсифікована після введення воєнного стану на території України 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення рф. У межах даної наукової статті було розглянуто показники Звіту про діяльність Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні у різних сферах з січня по грудень 2024 р. Охарактеризовано діяльність Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні крізь комплекс заходів, спрямованих на захист цивільного населення, що включає пошук зниклих безвісти осіб, організацію евакуації з небезпечних територій, надання медичної допомоги, а також підтримку осіб, які перебувають у складних соціальних умовах. У цьому контексті значущим є також забезпечення освітньої безперервності для дітей, зокрема через реалізацію програм відновлення доступу до навчання в умовах збройного конфлікту.