У статті здійснено аналітичний огляд судової практики застосування визначених законом кримінально-правових наслідків за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Проведений аналіз базується на судових рішеннях у справах про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України), розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також узагальненнях судової практики вищого судового органу. Є підстави для висновків, що суди, зазвичай, керуються законодавчо визначеними загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), хоча є окремі рішення у яких такі вимоги не дотримуються (наприклад, призначення покарання не в межах санкції статті, яка передбачає вчинене кримінальне правопорушення без наявності підстав для «виходу» за рамки санкції статті). При цьому, зважаючи на законодавчу невизначеність, ознаки, які характеризують особу винного, визнаються подекуди обставинами, які пом’якшують покарання; суди довільно пом’якшують відповідальність при наявності таких обставин. Доводиться констатувати, що значно поширеніша практика звільнення від відбування покарання з випробуванням (с. 75 КК України) за кваліфікований склад порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ч. 2 ст. 286 КК України), а саме у більше, ніж 90 % проаналізованих проваджень, аніж за простий склад такого (ч. 1 ст. 286 КК України), а саме приблизно у 30 % проваджень. Така правозастосовна ситуація зумовлена законодавчо невиваженими санкціями за різні склади одного кримінального правопорушення, а саме безальтернативність основного покарання у виді позбавлення волі у ч. 2 ст. 286 КК України. Не сприяє справедливості та рівності відповідальності перед законом також і законодавча вказівка на додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами як обов’язкове у ч. 1 ст. 286 КК України (простий склад порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та факультативне у ч. 2 ст. 286 КК України (кваліфікований склад порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). В цілому, проведений огляд спрямований сприяти формуванню єдиного правозастосовного русла щодо визначення судами кримінально-правових наслідків порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Однак, є законодавчі хиби, які негативно відображаються на судовій практиці та які можуть бути усунені лише законодавцем.