Статтю присвячено актуальним питанням правового регулювання використання земельних ділянок для містобудівних потреб. Досліджено законодавче регулювання використання земель у сфері містобудівної діяльності. Проаналізовано термін «містобудівні потреби». Обґрунтовано, що містобудівні потреби виступають певною умовою для будівництва, експлуатації, капітального ремонту, реконструкції об’єктів будівництва, а також здійснення благоустрою. Наведено наукові позиції щодо поняття «містобудівна потреба» у широкому та вузькому розуміннях. Особливу увагу приділено землям житлової та громадської забудови, які використовуються для містобудівних потреб. Акцентовано увагу на змінах правового регулювання використання земель для містобудівних потреб, зокрема щодо нових видів містобудівної документації. Зроблено висновок, що просторове планування використання та охорони земель є основою розвитку території територіальної громади та потребує комплексного підходу до розробки планувальної документації. Досліджено досвід зарубіжних країн щодо територіального (просторового) планування як основного засобу управління територіями (землями). Акцентовано увагу на комплексності у набутті та реалізації права на забудову. Наголошено на державній реєстрації прав на землю (права власності, права постійного користування, права оренди, суперфіцію, емфітевзису) як необхідній умові початку будівництва будь-яких об’єктів. Розглядається питання щодо можливості здійснення будівництва об’єктів містобудування на земельних ділянках, що використовуються на праві земельного сервітуту. Зроблено висновок, що на земельних ділянках, використання яких здійснюється шляхом встановлення земельних сервітутів, не допускається зведення об’єктів капітального будівництва (на відміну від розміщення тимчасових споруд). Досліджено особливості містобудівного контролю, його зміст та систему органів. Розкрито роль містобудівного контролю у частині запобігання настання негативних процесів щодо стану земель. Наголошено, що правове регулювання використання земель для містобудівних потреб спрямоване, переважно, на забезпечення публічних інтересів. Зроблено акцент на недоліках правового забезпечення використання земельних ділянок для містобудівних потреб, зокрема, відсутності приписів, спрямованих на забезпечення охорони земель для забудови.