Стаття акцентує на значенні нематеріальної культурної спадщини (НКС) як важливого складника соціокультурної ідентичності народів та ролі музейної справи в її збереженні. Автори підкреслюють, що НКС охоплює не лише матеріальні артефакти, а й живі традиції, які формують колективну пам’ять і сприяють збереженню культурного різноманіття. Метою дослідження є висвітлення етапів збереження НКС в Україні, особливо через діяльність музеїв. Розглянуто специфіку роботи з нематеріальними елементами, які не мають фізичної форми, але становлять вагому частину національної спадщини. У дослідженні застосовано історико-культурний, етнографічний, соціокультурний і компаративний методи. Здійснено порівняльний аналіз методів документування та актуалізації елементів НКС у музеях. Підкреслено необхідність використання комплексного підходу, що охоплює не лише матеріальні об’єкти, а й процеси передання знань, історії родин носіїв, їхню участь у збереженні НКС. Окреслено сучасні виклики фіксації та репрезентації нових форм НКС.