Мета дослідження – з’ясувати роль режисерського спостереження щодо достовірності сприйняття реальних подій у сучасному документальному кіно. Методологія дослідження. У статті застосовано такі методи: аналітичний – для осмислення публікацій із сучасної теорії документального кіно, робіт відомих теоретиків і практиків; емпіричний – для вивчення використання режисерського спостереження щодо створення антивоєнного наративу; комунікативний аналіз аудиторії – для виявлення реакцій і відгуків глядачів на документальні фільми, що дало змогу дослідити, як глядачі сприймають певні наративи в них і як це може вплинути на їхні уявлення про глобальні проблеми. Наукова новизна. У дослідженні вперше проаналізовано роль режисерського спостереження як інструменту для досягнення достовірності сприйняття реальних подій у сучасному документальному кіно, включаючи вплив інтерв’ю як інструменту щодо розкриття внутрішнього світу героя та виявлення ролі методу спостереження у створенні антивоєнного наративу. Стаття розширює горизонти розуміння сучасного аудіовізуального мистецтва та внеску режисерського спостереження в сучасну документальну практику, у ній з’ясовується специфіка використання цих методів у контексті сучасних викликів та культурних змін. Висновки. Режисерське спостереження визначено як ключовий інструмент, який допомагає фокусувати достовірність сприйняття реальних подій у сучасному документальному кіно. Дослідження ролі методу спостереження показало, що об’єктивність у сучасному документальному кіно є складним завданням через суб’єктивний погляд режисера, проте ця суб’єктивність може бути використана для створення більш насиченого, емоційного та відкритого щодо зображення реальності наративу. Завдяки аналізу підходів та поглядів відомих теоретиків й аналізу прикладів з аудіовізуального мистецтва з’ясовано важливість режисерського спостереження як інструменту, що сприяє наближенню глядачів до реальності подій, а також встановлено роль інтерв’ю у дослідженні внутрішнього світу героїв.