Ця стаття присвячена розгляду деяких пропозицій щодо основних шляхів удосконалення укладення правочинів у цивільному праві. Розглядається правочин у цивільному праві, як основний елемент виникнення, зміни, або припинення цивільних правовідносин між їх учасниками. У статті звернута увага на особливості укладення правочинів, також розглянуто труднощі, що виникають у судовій практиці у розрізненні поняття «правочин» від суміжних понять. При цьому, у даній статті проаналізовано деякі аспекти судової практики, що виникає із проблеми щодо розуміння та визначенням односторонніх правочинів, де зазначається, що до них можна віднести: видач та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо. Також, у цій статті, враховано те, що при розгляді спорів про недійсність правочинів судам потрібно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення (наприклад, відсутня згода щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством. У висновках запропоновані основні шляхи удосконалення укладення правочинів, до яких віднесено такі, як: економічні – укладення правочинів здійснюється з метою забезпечення та покращення стану загальної економіки країни; політичні – укладення правочинів у цивільному праві між учасниками цивільних правовідносин забезпечує загальний добробут держави та добробут суспільства загалом; соціальні – укладення правочинів між учасниками цивільних правовідносин обумовлене соціальної політикою держави, де правовий статус людини і громадянина відіграє значну роль; правові – укладення правочинів у цивільному праві зумовлене правовими аспектами, де правочини укладаються між учасниками цивільних правовідносин згідно з чинними положеннями нормативно-правових актів; культурні – передбачено проведення культурно-просвітницької роботи, де будуть передбачатись здійснення певних заходів, які позитивно вплинуть на удосконалення процедури укладення правочинів між учасниками цивільних правовідносин згідно вимог чинного законодавства.