Наведено результати оцінювання сумарної та прямої сонячної радіації в літній сезон над територією України залежно від змін планетарної та регіональної циркуляції атмосфери з початку XXI ст. Оцінювання виконано для періоду з 1991 по 2020 р. на основі даних реаналізу ERA5, який зараз вважається одним із найкращих і є найпоширенішим у світі. Встановлено загальні тенденції щодо збільшення значень сумарної і прямої сонячної радіації над територією України. Виявлене зростання відбувається з 2001 р., що відповідає часу прояву нової регіональної циркуляції атмосфери. Потоки прямої і сумарної сонячної радіації збільшилися в середньому на 100—150 МДж/м2 у другому десятилітті XXI ст. порівняно з останнім десятиліттям XX ст. Показано, що має місце синхронна зміна у часі сумарної та прямої сонячної радіації. Аналіз по окремим літнім місяцям дав змогу виявити, що найменші значення прямої сонячної радіації над територією України спостерігалися у 2001 р., а найбільші — у 2019 р. При цьому різниця місячних сум між цими роками становила 150—170 МДж/м2. У липні найменші значення прямої сонячної радіації спостерігалися у 1997 р., найбільші — у 2012 р. Різниця величини місячних сум є близькою до значень у червні. У серпні найменші значення прямої сонячної радіації спостерігалися у 1997 р., а найбільші — у 2015 та 2018 рр. Різниця між сумами за місяць для цих років є близькою до значень попередніх літніх місяців. Виявлено, що у серпні підвищення сумарної і прямої сонячної радіації хоча і зберігається, як у червні та липні, проте їх значення для цього місяця вже є нижчими відносно значень двох попередніх місяців. Загалом збільшення прямої сонячної радіації над територією України визначається новими особливостями перебігу синоптичних процесів зі стійким антициклональним характером, які зумовлюють безхмарну чи малохмарну, спекотну, без опадів погоду.