У статті розглядається специфіка екзистенціального виміру героїв фільмів української «міської прози» та польського кіно «морального занепокоєння». На прикладі вибраних українських картин, знятих у період з кінця 60-х і до середини 90-х рр., та деяких польських стрічок 70-х рр. здійснено аналіз образу героя на екрані, а також виокремлено модуси екзистенціалізму, до яких звертаються режисери. Зважаючи на відсутність в українському кінознавстві досліджень зв’язку української «міської прози» з кіно «морального занепокоєння», у статті послідовно окреслено тематичні паралелі цих кінематографічних напрямів, що дозволило розглянути українського героя в ширшому загальноєвропейському контексті. За допомогою порівняльного аналізу визначено ознаки схожості в портреті українського та польського екзистенціального героя, проаналізовано втілену на екрані проблему «суспільного неспокою» і з’ясовано ряд спільних ідейних характеристик у зображенні соціокультурного контексту обраного періоду другої половини ХХ ст.