У статті здійснено науково-практичний аналіз правового становища посадової особи органу місцевого самоврядування як одного із суб’єктів нотаріального процесуального правовідношення на стороні особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Аргументовано, що змінами законодавства, внаслідок яких право на вчинення нотаріальних дій було надане лише органам місцевого самоврядування у сільських населених пунктах, є необґрунтованим. Зазначені зміни призвели до погіршення стану забезпечення населення нотаріальними послугами, у зв’язку з чим виникає необхідність повернутися до того становища, яке існувало раніше. При цьому, вчинення окремих нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування слід загалом розглядати як повноваження органу місцевого самоврядування, а не як створення якоїсь конкуренції наявним у місцевості нотаріусам. Мотиви, з яких відбулося надання посадовим особам органів місцевого самоврядування права на вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування, потребують схвалення. Однак, ті великі проблеми у практиці, які виникли внаслідок цього, знівелювали увесь позитив та породжують питання щодо доцільності існування відповідної предметної компетенції цих посадових осіб. Погоджуючись з більш вищими кваліфікаційними вимогами до посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії щодо спадкування, автор статті відзначає їх надзвичайно високий рівень, який фактично призводить до унеможливлення реалізації відповідних положень у практиці. Зроблено висновок, щодо необхідності надати право на вчинення певного обсягу нотаріальних дій уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування усіх населених пунктів, незалежного від того, є цей населений пункт сільським чи міським, а також незалежно від того, чи є у цьому населеному пункті нотаріус.