У статті розглянуто питання організації взаємодії слідчих із спеціалістами та експертами суб’єктів експертної діяльності України на початковому та подальшому етапі розслідування насильницького зникнення людини. Визначено актуальність проблеми проведення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачено ст. 146-1 Кримінального кодексу України. Зазначено кількість кримінальних проваджень вказаної категорії, які перебувають у провадженні різних органів досудового розслідування, кількість проваджень, які скеровано до суду з обвинувальним актом, а також справи, розглянуті національними судами. Окреслено важливі аспекти взаємодії органів досудового розслідування зі спеціалістами, експертами; види та порядок такої взаємодії. Проаналізовано законодавчу основу взаємодії органів досудового розслідування із спеціалістами та суб’єктами проведення експертної діяльності України. Перераховано випадки необхідності призначення та проведення судово-біологічної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження». Визначено типові слідчі ситуації в ході проведення розслідування насильницького зникнення. Вказано перелік слідів біологічного походження, які можуть бути надані для проведення експертного дослідження. Зазначено випадки, що негативно впливають на проведення генетично-молекулярної експертизи, які пов’язані із неналежним пакуванням біологічного матеріалу. Перераховано близьких родичів прямої спорідненості, у яких доцільно відбирати біологічний матеріал для встановлення ДНК-профілю. Окрім того у статті визначено речі та предмети, які доцільно надавати для експертного дослідження у випадку відсутності близьких родичів, або неможливості їх прибуття для відбору біологічного матеріалу. Перераховано питання, які вирішуються в ході проведення генетично-молекулярних експертиз у кримінальних провадженнях, пов’язаних із насильницьким зникненням. Разом з тим зупинено увагу на державній реєстрації геномної інформації, а також на випадках проведення обов’язкової державної реєстрації геномної інформації.