У статті розглянуто проблему неузгодженості законодавства у сфері містобудування, недостатнього врахування екологічних норм та необхідності впровадження «екологічного імперативу» в діяльність містобудівних рад. Визначено, що існуючі нормативно-правові акти часто мають рекомендаційний характер, що створює умови для лобіювання інтересів окремих груп без належного врахування екологічних вимог безпеки містобудування. Підкреслено роль архітектурної екології як нової галузі науки для формування екологічно обґрунтованих рішень у містобудуванні. Автори наголошують на необхідності удосконалення законодавства для забезпечення сталого розвитку населених пунктів. Запропоновано обов’язкове врахування екологічного імперативу як ключового принципу в процесі створення та затвердження містобудівної документації. Зазначається, що для забезпечення екологічної безпеки територій необхідно адаптувати містобудівну діяльність до кліматичних змін, підвищувати енергоефективність, створювати зелені зони, зменшувати викиди парникових газів та зберігати біорізноманіття. Автори підкреслюють важливість формування екологічного мислення й культури серед фахівців у галузі архітектури та містобудування для прийняття екологічно обґрунтованих рішень. Динамічне зростання процесу урбанізації потребує постійного аналізу та своєчасного реагування, як в проектуванні окремих об’єктів будівництва, так і в процесі створення містобудівної документації. Саме тому, актуальним є питання пошуку сучасних методів і підходів для вдосконалення екологічного законодавства у містобудівній сфері для забезпечення сталого розвитку. Таким чином, існує потреба в поглибленому вивченні ролі містобудівних рад у забезпеченні сталого розвитку міських територій та впровадженні екологічних імперативів у їх діяльність. Це сприятиме підвищенню ефективності містобудівного планування та покращенню екологічної сталості в містах. В умовах погіршення стану довкілля також доцільним є впровадження ландшафтного планування як одного з ключових елементів екологічного імперативу. Ландшафтне планування дозволяє гармонійно інтегрувати природні та урбанізовані території, сприяє збереженню екосистем, захисту біорізноманіття та покращенню якості середовища проживання. На рівні містобудівних рад це може бути реалізовано через розробку інтегрованих рішень, які враховують просторові особливості територій.