Зростаюче значення міжнародного морського судноплавства, ускладнення умов його експлуатації у сучасних умовах, викликає необхідність дослідження правових питань, удосконалення його правового регулювання з суворим дотриманням законності у сфері протидії негативним проявам у сфері безпеки мореплавства. У статті досліджуються визначення поняття та сутності безпеки взагалі та з урахуванням специфіки морських умов перебування. Морська безпека визначається як сукупність її видів: технічної, технологічної, телекомунікаційної, економічної. Діяльність її учасників визначається нормативними актами. Правове регулювання безпеки мореплавства характеризується нормами, які призначені для визначення прав і обов’язків їх учасників спеціальними положеннями щодо протидії правопорушенням в цій сфері, а саме: Кодексом торговельного мореплавства, Кодексом про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом, Кримінальним кодексом, Митним кодексом. Тому можна зробити висновок про спеціальне правове забезпечення морської безпеки. Правова безпека забезпечується нормами міжнародного права та внутрішньодержавного законодавства України, яке, згідно Конституції України, не може протирічити нормам міжнародного права. Міжнародно-правові норми щодо безпеки мореплавства містяться в морських конвенціях. Морське законодавство представлено Кодексом торговельного мореплавства України, який визначає права та обов’язки учасників морського судноплавства, що створює основу кримінологічних заходів щодо попередження суспільно-небезпечних проявів. Поряд з удосконаленням нормативного регулювання морської безпеки, ефективність її протидії залежить від спеціальної підготовки працівників цієї галузі у сфері безпеки мореплавства. Працівники цієї галузі проходять спеціальну підготовку. Вони мають її отримати в спеціальних навчальних закладах та мати два дипломи: про закінчення відповідного навчального закладу та про досвід роботи в сфері мореплавства. В процесі роботи вони зобов’язані вдосконалювати свої знання щодо застосування Закону, проходячи перепідготовку щодо вивчення відповідних нормативно-правових актів. Така перепідготовка носить обов’язковий характер і є плановою. Контроль за її реалізацією здійснюють адміністративні органи. Поряд з цим, приймаються міри щодо забезпечення безпеки мореплавства, характер яких обумовлений конкретними умовами протидії правопорушенням. Отже, ефективність забезпечення безпеки мореплавства вимагає: по-перше, постійного удосконалення правових норм та по-друге, підготовки працівників морського судноплавства щодо їх застосування. Підвищення кваліфікації працівників морського транспорту є необхідною ланкою у забезпеченні безпеки морського судноплавства. Також робиться висновок про необхідність активізації наукового тлумачення положень міжнародних конвенцій і норм внутрішньодержавного законодавства в сфері морської безпеки у сучасних умовах. Розробка і поглиблене дослідження проблем у боротьбі з правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки морського судноплавства, конкретизують практичну участь України у міжнародних морських конвенціях та стабілізують участь нашої держави у забезпеченні безпеки морського судноплавства.