Мета роботи — визначити внесок українських архівознавців у розроблення теоретико-методичних засад цифровізації архівних генеалогічних досліджень. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових і спеціальних методів, що надали змогу виявити доробок українських науковців у сфері стандартизації, класифікації та використання інформаційних технологій в архівних установах для генеалогічних досліджень. Метод контент-аналізу потоку профільних наукових публікацій дозволив сформувати комплексне уявлення щодо стану розробленості проблеми впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в архівні установи при проведенні генеалогічних розвідок. Метод об’єктивності, історизму та архівної евристики дозволив розкрити етапи розвитку генеалогічних студій. Наукова новизна розвідки полягає в розширенні уявлень та систематизації напрацювань українських дослідників щодо практичного застосування інформаційно-комунікаційних технологій при проведенні генеалогічних досліджень. Висновано, що сучасні напрацювання корелюються з оновленням державної програми цифровізації суспільства, принципами управління архівною справою, що в подальшому виведе українську архівну галузь на якісно новий рівень розвитку, що передбачає широке запровадження інформаційних технологій в усіх виробничих процесах. З’ясовано, що завдяки активному впровадженню інформаційних технологій генеалогічні ресурси доступні на онлайн-платформах та в соціальних мережах, а це, своєю чергою, позитивно впливає на імідж та репутації архівних установ як зберігачів унікальної історико-культурної спадщини.