Стаття присвячена виняткам зі сфери дії Закону України «Про адміністративну процедуру», а саме відносинам, що виникають під час застосування законодавства про національну безпеку і оборону, тобто пов’язані з прийняттям індивідуальних рішень за результатами розгляду конкретної справи у зазначеній сфері. Метою наукової статті є загальна характеристика відносин у сфері національної безпеки й оборони та виокремлення конкретних різновидів індивідуальних рішень, що приймаються за правилами, відмінними від загальної адміністративної процедури. Акцентовано, що законодавчі дефініції як національної безпеки, так і оборони, є нечіткими, що може на практиці призводити до необ’єктивного розширення кола правовідносин, на які не поширюватимуться гарантії Закону України «Про адміністративну процедуру». Аналіз законодавства у сфері національної безпеки та оборони, дозволив авторці виокремити різновиди індивідуальних рішень, що можуть бути прийняті в розглядуваній сфері та, порядок прийняття яких не належить до предмету регулювання ЗАП. До них віднесено акти, що спрямовані на: 1) удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, забезпечення необхідної чисельності їх особового складу, а також їх розвиток, підготовку і підтримання на належному рівні боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони держави, планування їх застосування; 2) охорону державного кордону; 3) виконання певних заходів правового режиму воєнного стану; 4) віднесення інформації до державної таємниці, засекречування, розсекречування її матеріальних носіїв та охорону державної таємниці; 5) реалізацію окремими органами повноважень у сфері національної безпеки. Прийняття всіх зазначених рішень має обумовлюватися захистом важливих національних інтересів. До відносин, що опосередковано стосуються сфери національної безпеки і оборони, але на які поширюється дія Закону України «Про адміністративну процедуру» належать: пов’язані з притягненням особи до адміністративної відповідальності незалежно від об’єкта проступку та справи про соціальне забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей. У статті зроблено висновок про необхідність чіткого визначення меж сфери національної безпеки та оборони, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів особи.