У статті досліджено сучасний стан та тенденції розвитку машинобудівної промисловості України в умовах незбалансованої, сировинно-орієнтованої економіки. Встановлено її провідну роль у формуванні виробничого потенціалу інших секторів економіки та забезпеченні науково-технічного прогресу країни. Проаналізовано галузеву структуру економіки та динаміку обсягів виробництва машинобудівної промисловості протягом кількох років у порівнянні з промисловим комплексом у цілому. Визначено, що вона більш чутлива до впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього середовища, про що свідчать негативні тенденції у кількості підприємств у досліджуваному економічному секторі та значна частка збиткових економічних суб'єктів. На основі даних про динаміку індексів конкурентоспроможності машинобудування України на зовнішньому ринку зроблено висновок про відсутність конкурентних переваг. Окреслено основні фактори, що обмежують розвиток і модернізацію досліджуваної галузі, визначено основні проблеми її функціонування: застаріле обладнання, низька якість та конкурентоспроможність продукції, брак фінансових ресурсів та інвестицій, кризова ситуація вітчизняної економіки. Запропоновано орієнтовний перелік можливих напрямків стабілізації негативної ситуації, що склалася у машинобудівній промисловості, основними з яких є: модернізація обладнання та стандартизація виробництва, активізація інноваційної діяльності, підвищення наукоємності та зниження споживання виробничих потужностей, розробка ефективних державних програм для відновлення конкурентоспроможності галузі. Встановлено, що адекватний комплекс заходів має здійснюватися не тільки на макрорівні, а й на рівні підприємств і включати розробку та впровадження ефективних стратегій розвитку, які враховували б стан виробничого потенціалу підприємств, допомагали мінімізувати загрози зовнішнього середовища та реалізовувати їх можливості.