Стаття присвячена висвітленню пріоритетів удосконалення правового механізму оподаткування нерухомості та правових концептів реформування адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням чинного правового режиму воєнного стану та перспектив повоєнного періоду в Україні. У контексті платоспроможності власник нерухомості користується доступними та якісними суспільними благами та послугами, які фінансуються з місцевого бюджету, куди цей платник сплачує місцеві податки і збори, здійснюючи господарську діяльність та / чи проживаючи у територіальній громаді. Протягом останніх років в Україні спостерігається збільшення надходжень від податку на нерухоме майно, що може свідчати про посилення його фіскальної значущості та про необхідність подальшого наповнення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і покращення адміністрування цього податку, витрати на яке не повинні бути обтяжливими. Приділено увагу дискусійному характеру існуючих тенденцій адміністрування податку на нерухоме майно та пропозицій щодо подальшого реформування процедур його справляння, що приводить до пошуку ефективного правового забезпечення оптимальної моделі оподаткування об’єктів нерухомості в Україні як під час дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, так і у повоєнний період. Доведено необхідність використання кадастрової оцінки при визначенні вартості об’єкта нерухомості як бази оподаткування щорічним податком на нерухоме майно, що сприятиме уникненню дискримінації в оподаткуванні власників нерухомого майна та об’єктивному податковому навантаженню. Зазначено, що під час воєнного стану та у середньостроковій повоєнній перспективі в Україні відсутні економічні та законодавчі передумови для запровадження вартісних та фізичних показників для визначення бази оподаткування цим податком.