Розглядається збірка метафізичних віршів Григорія Сковороди "Сад божественных пѣсней" з позицій біблійної герменевтики та когнітивного літературознавства. З’ясовується питання релевантності дослідження барокової лірики через застосування модерних літературознавчих методів. Визначається доцільність вживання поняття "концепт" та "християнський концепт" щодо вивчення сфери сакрального. Окрема увага приділена розмаїттю підходів, що зустрічаються у наукових дослідженнях "сакрального" як категорії. Аналіз віршів зі збірки – 30 (тридцять) ‒ представлено у вигляді таблиці з визначенням ідей, основних концептів та концептуальних метафор. На основі проведеного концептуального аналізу висвітлено базові концепти, що формують концептосферу сакрального у збірці "Сад божественных пѣсней" та експлікуються в інших філософських та поетичних творах українського митця, а саме: ГРІХ ТА СПОКУТА, БОГ (ХРИСТОС, ДУХ), СВОБОДА, ЩАСТЯ, СПАСІННЯ, ХРЕСТ та інші. Оскільки герменевтичний аналіз пов’язаний з універсальністю мовних структур, то видається закономірним поєднати його з концептуальним аналізом задля з’ясування текстових смислів у метафізичній ліриці, що, власне, чи не найбільше увиразнена прихованими знаками, символами й авторськими натяками у вигляді інтертекстуальних інкрустацій. Художня інтерпретація тексту, що і передбачається герменевтичним аналізом, тісно пов’язана з пізнавальними й оцінними характеристиками як самих прихованих смислів, так і визначенням міри "присутності автора" в художньому тексті. Відтак аксіологічна складова взаємозумовлює застосування концептуального аналізу, і як наслідок, визначення концептосфери сакрального в зазначеній вище збірці поезій. Особливу увагу приділено постаті Григорія Сковороди як неординарній творчій натурі та бароковій особистості, яка випереджала свій час, та лишається актуальною як сама по собі, так і своїми творчими здобутками дотепер.