Вказується, відповідно до стандарту доказування поза розумним сумнівом, якщо є доказ поза розумним сумнівом вини підсудного, його достатньо для винесення обвинувального вироку, а також безперечно, що такий розумний сумнів має бути оцінений відповідно до доказових труднощів конкретної справи, а також відповідно до вчиненого злочину. Стандарт доказування поза розумним сумнівом є найбільш прийнятним критерієм у кримінальному провадженні для справедливого судового розгляду. Водночас, вказуючи на необхідність використання судами цього стандарту доказування, законодавець не визначає його поняття і не розкриває його зміст. Розумний сумнів є часто вживаним терміном, який, ймовірно, добре зрозумілий, але важко піддається визначенню. Мова йде не просто про можливий сумнів, оскільки все, що пов’язано з людською діяльністю, яка залежить від доказів, що породжують лише моральну впевненість, піддається певним можливим або уявним сумнівам. Розумний сумнів, таким чином, має справу з таким станом справи, який залишає розум судді в такому стані, що він не може сказати, що він відчуває стійке переконання, яке породжує моральну впевненість у істині, яку шукають. Якщо є обґрунтований сумнів щодо доведення вини, обвинувачений має право скористатися презумпцією невинуватості та бути виправданим. Таким чином, докази повинні встановлювати істинність фактів в тому сенсі, що виробляє розумну або моральну визначеність, тобто впевненість, яка переконує, спрямовує розуміння і задовольняє розум і судження суддів. Це, робить висновок він, те, що вважається доказом поза всяким розумним сумнівом. Прийняття стандарту доказування вище розумного сумніву відображає високий ступінь ймовірності, необхідної для вироблення особистої впевненості (переконання), яка необхідна для цілей засудження у кримінальному провадженні (винуватість поза розумним сумнівом), зрештою, якщо є достатні докази вчиненого злочинного діяння, а не, слід підкреслити, повного, повного або абсолютного доказу. У статті досліджено правові позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та Європейського суду з прав людини стосовно визначення змісту стандарту доказування «поза розумним сумнівом» у кримінальному провадженні. У доктрині кримінального процесу дослідженню поняття і змісту стандарту доказування «поза розумним сумнівом» присвячена значна увага вчених-процесуалістів.