Статтю присвячено змістовному розгляду проблематики, пов’язаної з визначенням сучасних підходів до організації досудового розслідування. Дискусійність окресленого питання зумовлює потребу у систематизації теоретичних положень та уточненні дефініцій організації досудового розслідування, з урахуванням доктринальних положень криміналістики. Узагальнено наукові підходи до розуміння організації досудового розслідування через формування переліку організаційних заходів і конструювання дефініції як системної наукової категорії. Констатовано, що у сучасній криміналістиці існують два підходи до розкриття сутності організації розслідування кримінальних правопорушень. Виокремлено перелік заходів, що включається до змісту організації розслідування. Наголошено на існуванні чотирьох рівнів організації розслідування злочинів (вищого, управлінського, методичного, тактичного), що формує теоретичне підґрунтя для розкриття сутнісних ознак такої діяльності. Зазначено те, що в науковій літературі нерідко допускається змішування заходів різних рівнів організації досудового розслідування, а також самої організації розслідування з науковою організацією праці слідчого, що призводить до непослідовності у вирішенні окресленої проблематики. Здійснено огляд наукових поглядів, в межах яких організація досудового розслідування зводиться до переліку дій слідчого, таких як планування, взаємодія з оперативними підрозділами, технічне забезпечення, участь спеціалістів тощо. Зазначено, що в багатьох випадках такі підходи не враховують поділ на рівні організації, а подекуди включають заходи, які виходять за межі компетенції слідчого. Констатовано, що безпосереднє завдання організації полягає в упорядкуванні окремих дій, що складають розслідування. Здійснено спробу структурувати поняття організації розслідування за методичним і тактичним рівнями, обґрунтовано недоцільність їх поєднання у межах єдиної дефініції. Акцентовано увагу на доцільності чіткого виокремлення методичних і тактичних рівнів організації при розробці наукових рекомендацій, а також на потребі уточнення меж і завдань кожного з них. Зазначено, що отримані результати відкривають перспективи для подальшого розвитку науки криміналістики та здійснення подальших досліджень у визначеному напрямі.