У статті проаналізовано роль національної та міжнародної нормопроєктної діяльності у процесі післявоєнного відновлення України. Доводиться, що в умовах російсько-української війни, яка носить з боку агресора загарбницький характер, нашому народу, його державі спричинено великі біди та руйнування, що знайшли свій прояв у численних людських жертвах, дезінтеграції та знищенні основної повсякденної та критичної інфраструктури територіальних громад, руйнації та фактичного спустошення великих територій, що робить фактично неможливим існування і функціонування людини на відповідній території, обмежує її можливості щодо організації свого стабільного та передбачуваного життєвого циклу, а також задоволення екзистенційних потреб, намагань, інтересів. Однак сама війна об’єктивує та актуалізує питання післявоєнного відновлення держави та її ТГ, а це, своєю чергою, ставить у порядок денний проблематику нормотворення органів публічної влади держави та суб’єктів міжнародних відносин, включаючи держав-членів міжнародної спільноти та їх асоціативно-структурних одиниць – міжнародних міждержавних та міжурядових організацій, включаючи насамперед й важливий етап нормотворення – нормопроєктну діяльність. Аргументується, що нормопроєктна діяльність на національному та міжнародному рівнях у процесі післявоєнного відновлення України відіграє важливе методологічне та праксеологічне значення, бо принципи післявоєнного відновлення України та її ТГ: а) досить чітко, ясно, однозначно відображають та детермінують основоположні напрямки, форми та настанови нормопроєктної діяльності органів публічної влади держави; б) ба більше, вони скеровані на однозначне формування і формулювання прав і обов’язків суб’єктів соціальних відносин, що будуть виникати в процесі післявоєнного відновлення; в) повинні бути адекватно враховані та відображені у відповідній нормопроєкній діяльності органів публічної державної влади, а також, і це особливо є важливим, у нормопроєктуванні органів місцевого самоврядування; г) вони формують засади державної правової та муніципальної правової політики в сфері післявоєнного відновлення. При цьому левова частка наведених принципів післявоєнного відновлення України та її ТГ має суттєвий вихід на міжнародний рівень – їх практична реалізація не може бути втіленою в життя без суттєвої фінансової допомоги зарубіжних партнерів. А це, своєю чергою, актуалізує та контекстуалізує нормопроєктну діяльність органів публічної влади України (включаючи й органи місцевого самоврядування) в сфері міжнародного договірного права, включаючи нормопроєктну роботу в сфері міжнародного міжмуніципального співробітництва, а також загального міжнародного співробітництва.