Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів застосування заходів процесуального примусу в господарському процесі. Зокрема дослідженню питання ефективності застосування окремих заходів процесуального примусу в господарському процесі. Дану тему обрано для дослідження з огляду на неправомірну поведінку учасників господарського процесу, яка згідно аналізу судової практики останнім часом стала масовим явищем і урізноманітнилась різними видами. Воєнний стан в Україні також вплинув як на процес розгляду господарських спорів так і на поведінку учасників господарського процесу, зокрема негативного характеру, як то неявка в судове засідання без поважної причини, що затягує строки розгляду справи. З цією метою встановлено, що відповідно до частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПКУ), у випадку невиконання учасником справи його обов’язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені ГПКУ [1]. Відповідно до частини 1 статті 132 ГПКУ, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. При цьому, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків. Визначено, що відповідно до частини 2 статті 131 ГПКУ заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. При цьому, пунктом 16 частини 1 статті 255 ГПКУ встановлено, що ухвали суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку [1]. Також і сам суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу відповідно до частини шостої статті 135 ГПКУ, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків. За результатами аналізу норм господарського процесуального законодавства та судової практики, обґрунтовано необхідність внесення змін до норм, що визначають процедуру застосування заходів процесуального примусу в господарському процесі.